Завдання 1. Дайте відповідь на запитання
 
1. Дайте визначення поняття «термін». Термін – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Слово «термін» знали  ще з античних часів. У латинській мові (terminus) воно значило «кінець», «кордон», «межа». У середньовіччі набуло значення «визначення» чи «позначення».   Притаманні терміну ознаки: а) належність до певної термінологічної системи; б) наявність дефініції (визначення); в) однозначність в межах однієї терміносистеми; г) точність; д) стилістична нейтральність; е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми; є) відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
2. Реферат та його складові
    Реферат - вид письмового повідомлення, стислий виклад  основних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка. Складові реферату: 1) титульна сторінка (назва міністерства, назва закладу, назва кафедри, назва дисципліни, тема реферату, виконавець;  2) план;  3) текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків; 4) список використаної літератури.  Реферат має пошукову та інформативну функції.
3. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. 
 
Стаття – це науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті. Наукова стаття – один з видів наукової публікації, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження,.. висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого. Необхідні вимоги до статті: 1) постановка проблеми; 2) аналіз наукових досліджень; 3) виділення невирішених раніше питань, котрим присвячується стаття; 4) формулювання  цілі статті; 5) виклад основного матеріалу; 6) висновки; 7) перспективи подальшого розвитку.
   4. Оформлення  результатів наукової діяльності.
 
     Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.     Науковий результат - нове знання, здобуте під час наукових діяльності та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Такі знання оформлюються  також за  допомогою  плану, тез, конспектів, анотування, реферування.  План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; «порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція»[1]. За допомоги плану узагальнюють і ущільнюють  інформацію наукового джерела, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту.
За структурою план може були простим і складним. Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти. Питальний план складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім. У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка.
         Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема. Взіреці плану: Питальний план
                  1. Що таке мовна норма?
                  2. До яких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова?
                  3. Який зв'язок між "Правописом" і словниками?
 
 
 
     Номінативний план
1. Слово світське і сакральне в культурному процесі.
2. Релігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти.
2.1. Слово в християнському культі.
2.2. Світське і сакральне осягнення слова Біблії.
2.3. Функціональність біблійної символіки в сучасному суспільстві.
3. Слово в мистецтві красного письменства.
3.1. Соціальний статус поета (письменника).
3.2. Освітній потенціал творів красного письменства.
 
Тезовий план
1. Конституція в сучасному світі є невід'ємним атрибутом дер-жави, ознакою її суверенності.
2. Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина.
3. Конституція у формальному значенні іменують єдиний акт або ж кілька актів, що мають вишу юридичну силу стосовно інших нормативних актів.
4. Як Основний Закон, Конституція України складає ядро національної правової системи, є юридичною базою для розвитку всього українського законодавства.
 
          5. Дайте визначення професіоналізмів та номенклатурних назв.
 
Номенклатурні назви (від лат. nomenclatura - перелік, список імен)– своєрідні «етикетки» предметів, явищ, понять. Номенклатура (від лат. nomenclatura – перелік, список імен) – сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне. До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів тощо. форматський, диференціюючи терміни і номенклатурні назви (номени), зауважує, що номенклатурні найменування пов’язані з поняттями, але є незчисленними і більш номінативними, а терміни «пов’язані з поняттями науки (в якомусь єдиному її напрямку), можуть бути перелічені, і вони примусово пов’язані з поняттями відповідної науки, тому що словесно відображають систему понять відповідної науки». ачення номенклатурних слів конкретніше й точніше значення термінів, ці назви можуть позначати одиничні предмети, і тому можуть бути власними іменами. Наприклад, нові номенклатурні назви астрономічної номенклатури: «Осіріс»,  фармацевтичної: «Стопангін», такі, що позначають бізнес-заклади, фірми, товари, фінансові інструменти тощо: «World Trade Organization»; при цьому деякі мовознавці розглядають номенклатурні одиниці як особливий тип термінів, що співвідносяться з одиничними поняттями й актуалізують предметні зв’язки. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, що передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів, наприклад: у географічній номенклатурі – «Чорне море», «Шацькі озера», «річка Десна», видові назви – у ботанічній лексиці назви дерев «дуб», «смерека», «ялина». Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, економічна.
           Професіоналізми – слова й мовні звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик. На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:
Суттєва різниця між термінами й професіоналізмами полягає в тому, що терміни - це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка - платіжне доручення; вишка - вища математика, пара - дві академічні години, заліковка – залікова книжка, шапка – початковий реквізит документів) або коли та чи та професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство тощо). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: підвал у мові поліграфістів, бобик, бублик у мові водіїв тощо.
Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.
Значна частина професіоналізмів з часом стає термінами, однак деякі з них не набувають загального поширення і літературного нормування. Професіоналізми є одним із найважливіших джерел творення термінів.
І терміни, і професіоналізми покликані визначати поняття певної галузі виробництва, культури, науки тощо. Але якщо мета професіоналізмів – спростити спілкування, то терміни відіграють роль передачі досвіду в процесі суспільної діяльності, забезпечують передачу інформації в тому чи тому тексті.
Завдання 2. Використовуючи мовні і мовленнєві стандарти-кліше, зразки анотацій, укладіть анотацію (на вибір):
а) книги (монографії) з Вашого фаху:
 
Мовна система як результат відображення процесів концептуалізації і категоризації навколишнього світу : [монографія] / [за ред. А. В. Корольової]. – К. : Гілея, 2012. – 200 с.
АНОТАЦІЯ
У науковій праці  вивчаються процеси концептуалізації та  категоризації явищ навколишньої дійсності, зокрема – фрагменти граматичної категоризації у споріднених мовах. Різноступеневу організацію мовної системи пояснено, як результат обох процесів, характерних для свідомості та мислення людини,  яка виступає суб’єктом упорядкування світу в різних формах, насамперед у концептах і категоріях.  Представлено нову методику аналізу специфіки етнокультурної свідомості носіїв споріднених мов, розглядається  необхідність залучення статистичних методів для виявлення генетичної спорідненості мов загалом та германських зокрема.
Для студентів, викладачів і науковців, що працюють у сфері когнітивної компаративістики.
Ключові слова: концептуалізація, категоризація, близько- та далекоспоріднені мови, свідомість, мислення, концепт, категорія, етнокультурна свідомість, генетична спорідненість мов.
 
Завдання 3. Замініть слова-терміни іншомовного походження українськими відповідниками.
Елемент - складник, інгредієнти, компоненти - складові, адекватний-відповідний, тотожний -рівнозначний; гегемон - керівник, абревіатура -скорочення, ескорт -супровід, ефект - явище, мародер -грабіжник, гарант - заступник, галантний -гречний, дантист, стоматолог  – зубний лікар, от кутюр , фіфті-фіфті – п»ятдесят на п»ятдесят, форте – швидко, піано - повільно; фортель -вибрик, Ельдорадо – країна-примара, катавасія – плутанина (розмовне), жокей - їздець, дресирувальник коней, журі –судді,  ілюзія – мара,омана, імітація -удавання, індиго - блакить, синява, індустрія - промисловість, область діяльності,  казино – гральний заклад, кайф, кейф – найвище задоволення, окуліст, офтальмолог – очний лікар[2].
Завдання 4. До поданих ненормативних слів та словосполучень, що помилково вживаються в наукових текстах, доберіть нормативні.
 
Відзив - відгук, в залежності – залежно (від), заключення - висновок, висновки по викладеному – висновки до викладеного, відмітити - зазначити, в деякій мірі – деякою мірою, певною мірою; в кінці кінців – врешті-решт, для наглядності – для наочності , добавити - додати, доказувати - доводити, досвід по розробці – досвід з розробки , задіяти - залучити, константувати – констатувати (факт), між тим – між іншим, примірний -зразковий, при наявності – за наявності, приступати (до чого) – братися, навик - навичка, мова йде про – йдеться про, намітити - позначити, перечислити – здійснити перелік, підготовити –підготувати, не дивлячись на – не зважаючи на, направляти - скеровувати, область виробництва – галузь віробництва, оточуюче середовище – навколишнє середовище, по крайній мірі - принаймні, поступати - вступати, діяти, пред’явити - подати,показати, при виробленні – при виготвленні, признавати –визнавати , приймати до уваги – брати до уваги, приміняти - застосовувати, при таких умовах – за таких умов, рішити проблему – вирішити проблему, рахувати що – вважати, що, протирічити - суперечити[3].
 
Завдання 5. Робота з епіграфом.  Прочитайте слова Івана Дзюби. Висловіть свої міркування з приводу прочитаного у формі стислого роздуму.
 
«Рідна мова – це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого «я»,
коли воно є, своєї особистої і національної гідності. (…) з умиранням усякої, а особливо розвиненої національної мови, людство назавжди втрачає  одну зі сторінок своєї духовної історії, стає біднішим і несправедливішим». (І. Дзюба).
            З рідної мови, першого слова починається людина. З того моменту, як  дитина може щось говорити, вона опиняється в світі мовлення. Цей процесс зазвичай впливає на її подальший розвиток. Через мову людина виражає свою особистість, спеціфику національного менталітету. Мова – душа народу, якщо її занедбати чи відібрати – нація ризикує втратити свою ідентификацію в просторі та часі. Саме тому збереження рідної мови є важливим для кожної мислячої та духовної людини.